Антологія - Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

ту робиш у тій пустій церкві руській? Ліпше ті тота пуста церков, аніж місто і замок? Я сама і тота дитина, син твій. А того, необачний чоловіче, не знаєш, іж то повміста згоріло? І ти би у тій церкві згорів, ґди би не люде єі угасили. А тепер на остаток і замок наш ізгорів і вся наша худоба. Що було, то все погоріло, тілько я сама з дитиною утекла з огня. А сестра твоя умерлая ізгоріла. Що ж тепер будеме чинити? Устань а іди відсіль!

Ту його мало диявол не перельстив. А по тім ся закріпив моцно Богом святим і рек до неї:

– Цить ти, мавпо, не плач! Єсли будемо годні, дасть нам Бог знов маєток, їдь собі преч од мене, бо ті дам по губі. А я відсіль до світа, яко живо, не піду, бо мі то дано за покуту.

І ту стоячи, диявол рек з плачем:

– О злий а необачний чоловіче! Юж я з тобов більше жити не хочу, а йду преч од тебе. А дитину перед тобою мечу на твою душу.

То рекши, ударить дитиною моцно о землю.

А в том часі когути заспівали, а дияволи пропали. А жовнір юж був вольний од спокус диявольських. А одержав од Бога сім корон єдної ночі, то єст сім звитяг над дияволом. І видержав правдиво покуту. А коли став світ, уставши, стане дивитись дитини, а то іно цегла лежить на землі. А коли одтворив двері, ано і кінь його стоїть, як був поставив звечора, і церков не горіла. І, сівши на коня, увидів місто все ціле і замок. І, приїхавши на замок, ано все добре знайшов: а сестру живую, і жону, і дитину.

І прославив Господа Бога, і повідав то все, де ночував і що ся над ним тої ночі чинило. І став у руськую віру. І тоту церков окрасив розмаїто.

Богу же нашому слава во віки віків. Амінь.

Томаш з Рави Рутенець

Автор книги «О духах злих і нечестивих», Львів, 1563. Текст наближено до сучасної мови.

Про те, які чорти бувають

Перший рід демонів називається огненним. Вони літають високо у воздухах і до Судного дня ніколи ся не спустять нижче, а пробуватимуть у підмісячному просторі. Вони ся не спілкують з людьми на землі. Про се святий Августин свідчить у своїй праці «Про християнське боріння» у такий спосіб: «демони не живуть на небі, де суть сонце і зірки, але усі вони обертаються в підмісячних краях». Се про них і Апулей сказав, же їхній демонічний рух є рухом огненних істот. Тому-то й Аристотель твердив, же в розпечених печах часто бачити можна дрібні живі істоти, які увесь свій вік проводять у вогні, бо у вогні вони ся народжують і у вогні вмирають.

Другий же рід демонів називається повітряним. Вони, хоч і блукають небесами, але живуть уже ближче. Декотрі з них можуть ся спустити і, створивши собі тіло з загуслого повітря, иноді є видимими для людей. Часто, з позвоління Божого, вони фалюють (хвилюють) повітря, пробуджують громи і грози, і усі разом рушають на знищення роду людського. Вони наділені великою гордістю і заздрістю, чинять безперервно ріжні збурення. Тіла їхні вкриті чимось твердим, але не перебувають вони в їд-ному місці і не мають їдної форми, а часто ся міняють. їх чарівниці викликають своїми заклинаннями і намовляють до злих дій. Вдачу вони мають жорстоку і грубу, повні сум'яття, і тільки й думають, яку б то капость встругнути, яке б то зло учинити, але, коли їдні прагнуть робити це потай, то иньші чинять лихо відкрито. Завдяки дружбі з цими демонами чарівниці дістають велику силу для своїх чарів.

У житії святого Антонія божественний Атанасій говорив, же повітря повне демонами, про що раніше вістив і Меркурій: «вочевидь, жодна частина світу не позбавлена присутности демонів». Святий же Амвросій казав: «повний світ чеснот святих, тому що повен він зіпсутости». От чому і демони Платона, же ся мечуть у повітрі у вигляді яскравого снігу, видимі для бажаючих розповісти про них, якщо ті протягом якогось часу будуть безупинно ся дивити невідривним поглядом у небеса на виблискуюче сонце.

Третій рід демонів ми називаємо «земним». Вони були скинуті з неба на землю за свої гріхи. Про них святий отець і мученик Христовий Ігнатій Богоносець писав у посланні до жителів Ефеса так: «Немає нічого кращого, ніж мати світ, у якому знищена вся зброя як небесних, так і земних духів». З цих демонів їдні перебувають у лісах, а також у гаях, влаштовуючи пастки мисливцям. Інші живуть у відкритих полях, і уночі вони змушують блукати подорожніх. Деякі з них ховаються в неприступних нетрях, у печерах і урвищах. Інші ж, не такі грізні і неспокійні, насолоджуються тим, що затримують людей у темряві. І веде їх не їдна якась, а різні пристрасті, і всі вони сповнені злом. їдні з них люблять постійно страшити людей маревами, інші воліють заманювати слухачів пророкуваннями майбутнього, викликаючи подив. Так, святий Іоанн Златоуст у третій книзі «Про провидіння» говорить: «Надмірна зневіра шкідливіша всякої демонської дії, тому що і демон, якщо в кому панує, то панує завдяки зневірі, а якщо зникла зневіра, то й демон уже нічим не зашкодить». Цей рід демонів знайомий чаклункам через мінливість настрою і легкодумства, тому що вони більше люблять змушувати тремтіти багатьох, ніж підкорятися владі якої-небудь жінки. Иноді ж вони затримуються й обіцяють божевільним жінкам, коли ті викличуть їх заклинанням у дзеркалі, келиху або кристалі, відповісти на всі запитання, і якщо хто збирається заподіяти їм якесь зло на їхньому шляху, то вони про це попереджають. І цей рід відьом дуже відрізняється від інших, бо те, що ті насилають за допомогою чаклунства, ці обіцяють зцілити. От чому церква забороняє християнам доступ до них, тому що своїм чаклунством вони багато чого заперечують.

Четвертий рід демонів іменується «водяниками», бо вони, занурившись у вологу, живуть поблизу рік і озер, повні злости, тривоги, занепокоєння і підступництва. Вони збуджують бурі на морях і, занурюючи у водяну безодню кораблі, забирають життя в багатьох людей. Ці демони привласнюють собі видиме тіло,